Опис теорії психософії (психе-йоги, ПЙ) Афанасьєва
Императивная соционика

Що таке “психософія”

Структура психософії (або “психе-йоги”, скорочено ПЙ) була вперше розглянута автором типології Олександром Афанасьєвим у книзі “Синтаксис любові”. Базисом психософії є модель з чотирьох функцій, заданих своїми комбінаціями властивостей. Так, ці функції прийнято називати по їх порядковому номеру: Перша, Друга, Третя і Четверта.

Завдання функції – обробляти один з чотирьох психософських аспектів, таких як “Емоція”, “Логіка”, “Воля” і “Фізика”. Кожен аспект може оброблятися тільки однією функцією. Таким чином, чотири аспекти розподіляються по усіх позиціях моделі. Всього унікальних комбінацій розподілу аспектів по функціях – двадцять чотири, кожна з яких представляє свій унікальний “психософський тип” (або “ПЙ-тип”).

Наприклад, існує тип “Ейнштейн” (записується як “ЛВЕФ”) – у нього: Перша Логіка, Друга Воля, Третя Емоція і Четверта Фізика. І, якщо переставити місцями будь-які два аспекти з однієї функції на іншу, вийде новий тип.

Окрім психософії, модель Афанасьєва також застосовується в інших типологіях, розроблених останнім часом: у темпористиці і аматориці (детальніше про які можна дізнатися на оригінальних авторських сайтах: temporistics.ru і amatorica.com). Далі перейдемо до того, з якими аспектами працює ПЙ-тип.

Аспекти у психософії

Як вже було зазначено, у психософії розглядається чотири аспекти: Фізика” (Ф)“, “Воля” (В), Емоція” (Е) і “Логіка” (Л). Кожен аспект описує свій психічний стан, за допомогою якого працює наша психіка (у свій час Афанасьєв відносив їх до таких базових складових людини як тіло, дух, душа та розум): так, Фізика – це наші фізичні потреби, Воля – бажання та цілі, Емоція – емоції та почуття, тоді як Логіка – думки та уявлення. За допомогою психософської моделі ми можемо вивчити, яким чином ці аспекти формують наші характер та особистість, а також як вони впливають на нашу взаємодію з іншими людьми.

Оскільки предметній області кожного аспекту відповідає своя власна площина, що не перетинається з іншими аспектами, ми можемо виділити їхні прояви окремо. Також слід розуміти, що існують і поліаспектні ситуації, які зачіпають одразу декілька сфер: наприклад, зайняття танцями можна розглянути одночасно як фізичну (потреба у русі), так і як емоційну (обмін емоціями) взаємодію. Далі розглянемо детальніше, що відноситься до кожного з аспектів:

До аспекту Фізики належать якості та процеси, пов’язані із задоволенням потреб нашого тіла, тобто з усім тим, що супроводжує фізичну взаємодію людини з навколишнім середовищем. Положення Фізики в моделі ПЙ-типу проявляється у способі життя людини, у її смаках, у наявності чи відсутності інтересу до спорту та фізичної активності, у ставленні людини до харчування та кулінарії, гігієни та свого здоров’я. Також Фізика визначає жадібність чи щедрість людини, її ставлення до власності та грошей, поведінку в інтимній сфері, а також ставлення до зовнішності.

До аспекту Воля належать якості і процеси, що зачіпають сферу наших намірів, які ми реалізуємо при втіленні бажань і досягненні цілей. Носії різної Волі відрізняються одне від одного підходами до реалізації своїх намірів. В залежності від положення цього аспекту в моделі ПЙ-типу людина може допомагати іншим або чекати допомоги від них, бути націленою на поділ відповідальності та компроміси або на індивідуальну реалізацію своїх бажань і цілей (“кожен сам за себе”). Також аспект Волі впливає на те, як людина приймає рішення – чи робить вона це самостійно, чи покладається на поради.

До аспекту Емоція належать такі взаємодії як обмін емоціями зі співрозмовником, уміння ділитися своїми переживаннями з іншими, акторська майстерність і природність самовираження, залежність або незалежність від чужих переживань, здатність до емпатії. Положення емоції впливає на ставлення людини до віршів і образотворчого мистецтва, на здібності у сфері кіно і музики, на вміння відчувати аудиторію і глядачів.

До сприйняття аспекту Логіка належать процеси, пов’язані з обміном думками і знаннями. Позиція психософської Логіки впливає на наше вміння сперечатися і вести дискусії, на самостійність у формуванні своєї точки зору, на вміння розуміти позицію співрозмовника, на здатність змінювати свою думку, коли з’являється нова інформація. Крім того, деяким Логікам властиво орієнтуватися на власні висновки, тоді як іншим – на авторитетні джерела.

Властивості психософських функцій

Як сказано вище, моделлю психософського типу є набір із чотирьох функцій. Кожна з цих функцій визначається комбінацією трьох властивостей, що характеризують певні якості її роботи. Так, функція може бути високою чи низькою, процесійною чи результативною, а також принциповою чи непринциповою. Розглянемо їх.

Висока функція формує свій стан самостійно і не надто піддається впливу інших людей у ​​аспектній сфері. Крім цього, висока функція сама прагне впливати на чужий стан. У свою чергу низька функція піддається чужому впливу, навіть якщо їй того не хотілося, при цьому вона не має належної здатності впливати на інших людей.

Результативна функція визначає, що людина не дуже зосереджується на своєму аспектному стані, витісняє і не усвідомлює його, через що вона не може вкладати багато енергії у взаємодію з ним. Результативні функції прагнуть знаходитися у стабільному стані, який дозволить їм не звертати увагу на ці теми. Процесійна функція, навпаки, визначає високу концентрацію людини на аспекті, формує бажання звертати на нього увагу. Таким чином вона дає нам багато енергії для реалізації себе у своїй сфері. Процесійні функції прагнуть постійної зміни аспектного стану, а також взаємодії з іншими людьми і отримання “зворотнього зв’язку”.

Принципова функція визначає важливість для людини свого аспектного стану та інтерес до його зміни/підтримання у собі, а не в інших людях. У свою чергу непринципова функція визначає інтерес людини до чужого аспектного стану та націленість на зміну/підтримку аспектного стану в іншій людині.

Функції у психософії

Таким чином, комбінаціями цих властивостей задаються функції моделі Афанасьєва. Розглянемо основні якості їх роботи:

Перша функція – висока, результативна та принципова. Для цієї функції пріоритетним є власний аспектний стан (хоча носій типу і не усвідомлює його достатньою мірою, оскільки він витіснений зі сфери уваги). Кожна людина прагне підтримувати стабільність аспектного стану своєї Першої функції, уникаючи частих змін в її аспекті. Крім цього, її стан слабо піддається впливу оточуючих людей – його зміна відбувається зазвичай тоді, коли людина сама того забажає. При цьому першій функції властиве прагнення впливати на інших людей (насамперед у своїх інтересах).

Друга функція – висока, процесійна та непринципова. Ця функція визначає підвищений інтерес носія типу до аспектного стану інших людей та прагнення впливати на нього. Аспект, що знаходиться на позиції Другої функції, усвідомлюється повною мірою і постійно знаходиться у центрі уваги людини. У зв’язку з цим друга функція прагне провокувати зміни у чужому аспектному стані, щоб заповнити їм свою увагу. При цьому сам носій типу слабко піддається чужому впливу і є самостійним у формуванні аспектного стану своєї Другої функції. Таким чином, Двійка визначає зону вільної творчості людини: її процесійність дає багато енергії для реалізації себе за аспектом, а непринциповість робить її невразливою для критики.

Третя функція – низька, процесійна та принципова. Ця функція, як і Друга, визначає усвідомлення носієм типу свого аспекту та постійну концентрацію на ньому. У зв’язку з цим людина потребує зміни аспектного стану для заповнення ним своєї уваги. При цьому для Трійки пріоритетним є свій власний аспектний стан, тому її увага більш спрямована на зміни у самій собі. Також ця функція помітно піддається зовнішньому впливу, навіть якщо вона цього не бажає. З цієї причини Третя функція прагне зменшити небажані і збільшити бажані впливи на себе. Важливо відзначити, що ця функція містить у собі максимальний потенціал розвитку людини: її принциповість визначає наявність амбіцій у сфері, а процесійність дає достатньо енергії для їхньої реалізації.

Четверта функція – низька, результативна та непринципова. Ця функція має мінімальну потребу у взаємодії і схильна піддаватися впливу з боку інших людей. Таким чином, не маючи високих вимог до себе, вона орієнтується на запити щодо аспектного стану, які надходять від інших людей.